Олена лімбієвська — корінна уродженка слоніма. Закінчила московський державний університет за спеціальністю”організація і управління у сфері торгівлі”. Майже все своє свідоме життя пропрацювала в торгівлі, а потім, залишившись без роботи, вирішила спробувати себе в сфері таксі. Сподобалося, затягнуло, а потім і чоловіка долучила таксувати.
– нам на хліб з маслом вистачає і ще на шматочок ковбаски – – сміючись, розповідає журналісту “газети слонімської” водій таксі олена.
– олена, чому ви вирішили працювати в таксі?
– поміняла шкіряне крісло на сидіння в таксі, – починає свою розповідь жінка. – з людьми працювати дуже складно, особливо останні два роки були дуже складними. Я працювала в одній з мереж нічних магазинів заступником керуючої з продажу. Контракт закінчився, і я вирішила спробувати себе в якості водія таксі. І ця сфера мене затягнула.
– раніше коли-небудь думали, що доведеться працювати водієм таксі?
– ніколи, навіть думки не було. У мене подруга працювала водієм таксі. Я на неї подивилася з боку, і мені стало цікаво. Спробувати. Прийшла попрацювати в одне таксі і попередила керівника, що буду працювати, поки не знайду нове місце роботи. Так і залишилася працювати. Взагалі, водієм таксі працювати цікаво, на роботу я ходжу з задоволенням.
– що вас привабило в цій професії?
– сидіти вдома не можу, хочеться спілкування з людьми. Працювати люблю, а ось великої відповідальності якось не дуже хотілося. Працюючи в таксі, я забираю клієнта, доставляю його в потрібне місце, ми один одному говоримо» до побачення ” і розходимося. А по дванадцять годин відповідати за людей складно, особливо коли за спиною стоїть колектив.
– робота в таксі-це постійне спілкування з людьми, не втомлює?
– нет. Існує думка, що у нас люди погані. Неправда, у нас немає поганих людей, просто вони всі різні. Перш ніж йти працювати в таксі, треба розуміти, що ти можеш зіткнутися і з неприємними пасажирами — наприклад, які випили зайвого або у яких поганий настрій. З такими пасажирами доводиться спілкуватися, особливо коли ти працюєш вночі. Але не треба людині залазити під ніготь. Є люди, яким треба виговоритися, розповісти свою історію, людина хоче, щоб його підтримали. Треба вміти чути людину.
– а курйозні ситуації траплялися під час роботи?
– є таке поняття, як п’яна дівчина, жінка. У мене була ситуація, коли я зіткнулася з п’яною бабою. Це навіть не п’яний чоловік. До речі, п’яні чоловіки набагато культурніше і ввічливіше. Але коли потрапляє п’яна баба, яка не соромиться в своїх виразах, мені доводиться її висаджувати на півдорозі.
– вам доводиться працювати в нічний час, не страшно?
– ні, не страшно. Слава богу, у мене за два роки роботи в таксі жодного разу не було небезпечних ситуацій. Адже зараз всі машини таксі обладнані кнопками sos, та й з колегами ми спілкуємося по рації. У мене більше двадцяти років водійського стажу. Так вийшло, що сьогодні я здала на права, а завтра треба було їхати в барановичі. Ось це було страшно до жаху. Справитися.
– як сім’я ставиться до вашої роботи?
– старший син мене абсолютно не зрозумів. Мама дуже довго була в шоці, а чоловік сам зі мною працює.
– не складно конкурувати на слонімському ринку таксі?
– нет. Я завжди кажу, що роботи вистачає всім — і всім вистачає на хліб, масло і зверху шматочок ковбаси. Якщо робота не приносить дохід, ніхто в мінус працювати не буде. Головне, в будь-якій роботі треба залишатися людиною, до людей так ставитися, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе. Адже багатий не той, у кого багато, а той, кому вистачає. Нам грошей вистачає
– що найскладніше в роботі водія таксі? – складнощів взагалі немає: машина орендна, завжди технічно справна, кожні 10 днів їжджу на те. За технічний стан машини відповідає шеф.
– послуга таксі в слонімі затребувана?
– послуга таксі затребувана: комфортніше на таксі, ніж на громадському транспорті. Таксі забирає пасажира в точці а і комфортно доставляє в точку б.якщо домовляються три-чотири людини, то виходить вартість та ж, що і на громадському транспорті.
– міняти роботу не плануєте?
– планую: доучу сина і піду в сторожа.