Зіс-спорт — комсомольський шик-модерн
Родстер будували до ювілею, але з’явився він зовсім випадково. Темою дипломного проекту працював на зісі анатолія пухаліна був “швидкісний автомобіль”. І, звичайно, молодому інженеру хотілося втілити ідею в життя.
Фантазера підтримали такі ж юні колеги: володимир кременецький та микола пульманов. А намалювати кузов охоче погодився художник валентин ростков-в майбутньому дизайнер декількох моделей зіс і зіл.
Творці спортивної машини називали її “шик-модерн”, але задумали вони не просто незвичайний елегантний кузов, а дійсно спортивний автомобіль. Тому в обох залежних ресорних підвісках автомобіля, який прийнято називати зіс‑спорт, запозичених від серійного зіс-101, з’явилися стабілізатори.
родстер зіс-спорт відрізняв авангардний дизайн роботи валентина росткова.
зіс-спорт почасти нагадував американський buick y-job 1938 року. Авангардні машини гармонійно виглядали б поруч.
Взялися форсувати і стандартний двигун. Начальство спочатку дивилося на затію комсомольців скептично, але ж вони займалися своїм «шик-модерном» в неробочий час.
І тут про машину стало відомо помічнику директора зіс івана лихачова, а за сумісництвом — теж комсомольському активісту. Саме він “доповів питання” грозному директору так, що проект потрапив до списку «подарунків матері батьківщині» до двадцятиріччя комсомолу, яке відзначали якраз в 1938‑му.
Напевно молоді фантазери не довели б справу до кінця, якби не наказ самого лихачова, і, як наслідок, підключення до будівництва родстера всіх необхідних для цього цехів.
родстер зіс-спорт вийшов дуже довгим – 5600 мм.лише на 150 мм коротше лімузина зіс‑101.
Машина довжиною аж 5600 мм і з колісною базою 3570 мм (трохи менше, ніж у лімузина зіс‑101) знайшла мотор збільшеного з 5,8 л до 6,06 л робочого об’єму. Рядна “вісімка” з алюмінієвою головкою розвивала 141 к.с. При 3300 об/хв. Скажімо « “вісімка” німецького тхора‑853а видавала максимум 120 к.с. – правда, з робочого об’єму 5 л. І horch був серійним автомобілем.
коробку передач для зіс-спорт теж зробили спеціально — з синхронізаторами і навіть з підвищувальною передачею.
двигун на шасі зіс-спорт максимально змістили назад, а обидві підвіски мали стабілізатори.
готове шасі зіс-спорт з форсованим 141-сильним рядним восьмициліндровим двигуном.
Інформація про машину потрапила в» комсомольську правду ” вже 17 жовтня 1938 року. Але ефектний автомобіль на малюнку до газетної замітки з реальним родстером не мав практично нічого спільного.
А машина вийшла вражаюча. Вона не копіювала жоден зарубіжний аналог, хоча частково і нагадувала американський концепт buick y‑job того ж 1938 року. Не факт, до речі, що молоді фантазери бачили хоча б фотографію того бьюїка.
особливо авангардно у зіс-спорт виглядала незвичайна решітка радіатора і втоплені в кузов великі фари.
для швидкісних заїздів на капоті зіса спорудили потужний повітрозабірник.
Доробити машину в 1938-му, а значить до комсомольського ювілею, не встигли. Тільки восени 1939 року родстер, розібравши ту саму стіну будинку союзів, показали делегатам московської партконференції, включаючи членів політбюро. Машина їм сподобалася. Але випробування відклали вже на 1940-й.
Зіс-спорт готували до першості країни з автоперегонів, яка так і не відбулася. Але на випробуваннях автомобіль розвинув рекордні для срср 162,46 км/год.до планових 180 км/год, про які мріяли молоді інженери, було вже недалеко. Але, як водиться, після ювілею інтерес начальства до родстера вщух. А потім почалася війна. Куди зник єдиний зіс-спорт після спішної евакуації заводу в жовтні 1941-го, не могли згадати навіть ветерани заводу.
Газ – а аеро — експериментальна аеродинаміка
Обтічне аеродинамічне купе, побудоване ще в 1934 році, як і зіс-спорт, не соромно було б виставити на міжнародному автосалоні. Але про це ніхто, звичайно, не думав. Тим більше, що потенційний шоу-стоппер створили не в модному кузовному ательє, а у військовій академії механізації і моторизації рсча. Саме там ад’юнкт кафедри бронеавтомобілів олексій нікітін перейнявся темою аеродинаміки.
газ-а аеро не соромно було б виставити на міжнародному автосалоні.
Авангардний дводверний кузов поставили на стандартне шасі газ-а — єдиного на той момент вітчизняного серійного легкового автомобіля. Машина з закритим кузовом, зробленим за тодішніми європейськими технологіями (дерев’яний каркас, обшитий сталлю), виявилася трохи важче стандартного відкритого «газика». Але завдяки куди кращій аеродинаміці (сх = 0,207) максимальна швидкість зросла з 90 км/год до 106 км/год, а економічність покращилася в середньому на чверть.
аеродинамічний кузов олексія нікітіна на шасі газ – а в роботі, 1934 р.
За цю роботу нікітіна нагородили грошовою премією і навіть автомобілем газ-а. Правда, битим — після аварії. Автодору наказали допомогти інженеру з відновленням машини. Чи допомогли, невідомо, але сподіваюся, так і сталося.
А нікітін тим часом переключився на куди більш актуальну танкову тематику. Машину, яку прийнято називати газ-а аеро, як і інші чудеса 1930‑х, теж змив потік часу. Ну, чи можна собі уявити, що, немов де-небудь у франції або навіть в чехословаччині, яке-небудь радянське кузовне ательє стало б робити щось подібне на замовлення?
***
Від тих машин залишилися не тільки старі фото. Все-таки інженери і майстри, які їх робили, накопичували якийсь досвід. Але головне, думаю, в тому, що вони щиро намагалися зробити казку бувальщиною. І певною мірою досягли успіху в цій справі. А це, безсумнівно, заслуговує на повагу.
Американський аналог
Створення реплікарів-копій вітчизняних автомобілів минулого-зараз-модне заняття. Одним з перших виявився, зрозуміло, легендарний зіс-спорт. Машину відтворила майстерня»молотов гараж”. Правда, автомобіль чомусь пофарбували в синій колір (оригінал, за спогадами сучасників, був зеленим), та ще й салон зробили білим. Вийшла скоріше не копія, а сучасне уявлення про те, яким би міг бути шикарний радянський родстер 1930‑х.нині машина у величезному музеї на уралі — у верхній пишмі.
