Світ стрімко рухається до майбутнього, де електромобільність стає нормою. Однак в цьому стрімкому потоці, немов оазис серед безкрайньої пустелі, зростає, нехай і поки скромно, інфраструктура водневого палива. Уявіть: тисячі автомобілів, що харчуються чистим воднем, безшумно ковзають по дорогах-це приваблива картина, але реальність поки малюється з нюансами.
Рахунок йде на сотні, а не тисячі: Глобальна Карта водневого палива
До кінця 2024 року глобальна мережа водневих заправних станцій налічувала всього **1160 точок**. Це число, немов маячок, вказує на шлях, який тільки починає прокладатися. Компанія H2stations.org, відстежуючи цей шлях скрупульозно, фіксує зростання: близько 125 нових станцій відкрилися за рік, розподілившись по країнах – Європа (42), Китай (30), Південна Корея (25), Японія (8) і Північна Америка (13). Однак цей прогрес, хоч і обнадійливий, все ще нагадує боязку нитку, що простягнулася через 45 країн, де або функціонує, або активно будується воднева інфраструктура.
Азіатський лідер та європейська затримка
Карта розподілу явно демонструє азіатське лідерство. Китай очолює цей список із вражаючими 384 станціями, за ними йдуть Південна Корея (198) та Японія (161). Європа, незважаючи на заявлені амбіції, поки відстає: всього 294 станції, причому більшість зосереджена в Німеччині (113), Франції (65), Нідерландах (25) і Швейцарії (19). Це нагадує картину: сильний вітер змін дме в Азії, а в Європі лише перші кроки на шляху до водневого майбутнього.
Північна Америка: Каліфорнійський Оазис і туманні Інші
У Північній Америці картина ще більш контрастна. Канада, друга за площею країна світу, додала лише чотири станції, всього їх дванадцять. США, незважаючи на відкриття дев’яти нових, втратили дванадцять закритих, залишивши загальну кількість на позначці 89. Каліфорнія виступає тут яскравим оазисом з 74 станціями, в той час як інші штати немов оповиті туманом низької доступності водневого палива.
Нові межі та невизначеність майбутнього
Примітно, що перші водневі заправки з’явилися в столицях Болгарії та Словаччини, а Нова Зеландія приєдналася до клубу країн з цією інфраструктурою. Однак, незважаючи на обнадійливі плани побудувати ще 377 станцій за межами Китаю, точна кількість діючих заправок залишається в певній невизначеності. Відсутність публічних заяв про закриття станцій створює “прозорість з дірками” в загальній картині.
Метафора Маленького Села
Уявіть водневі заправки Hyundai, Toyota і BMW як крихітне село неприборканих галлів навколо Астерікса в світі електромобілів, домінованих батарейними технологіями.Багато експертів прогнозують, що електромобілі на акумуляторах візьмуть верх, а водень, швидше за все, знайде своє niche в авіації або вантажоперевезеннях. Низька ефективність і, головне,розріджена мережа заправок (як наочно демонструє карта H2stations.org) – вагомі фактори, що відкидають тінь сумніву на маштабне поширення водневого палива в легковому сегменті.
Висновок: шлях до невідомості
Водородная энергетика – это не просто технология, это идеал чистой мобильности будущего. Однако сегодняшний ландшафт заправочных станций рисует картину не стремительного взлета, а скорее медленного, но упорного восхождения. Успех этой “дороги” зависит от ускорения темпов строительства инфраструктуры, преодоления технологических барьеров и формирования четкой стратегии, которая сделает водород не просто альтернативой, а полноценным игроком в глобальном транспортном секторе.
