Для “роздачі” ж по сухому асфальту передню вісь краще взагалі від’єднати від мотора — конструкція повного приводу дозволяє робити це так само, як в m5 competition. Звичайно, наївно вважати, що в цьому режимі автомобіль повністю замінить версію з заднім приводом — зайва вага цілої посудомийної машини «на морді» нікуди не зникне, та й стабілізація не підстрахує, тому що ультимативно вимкнена. Тому для мешканців автодромів і одержимих дрифтом є сенс залишитися вірними старому доброму задньому. Всім іншим рекомендую придивитися до м3.
Седан на якомусь інтуїтивному рівні ближче водієві, практичніше, брутальніше, та ще й на 300 тисяч дешевше — вистачить на пару комплектів шин або плівку по всій площі кузова. Не поступаючись в харизматичності, m3 виграє в універсальності. Це самий багатоцільовий м-спорткар на цій платформі. Який в середовищі ентузіастів ще й вважається позбавленим деякої попсовості, властивої піжонським купе. Більш цілісний імідж при більш цілісному характері.
